Василь Сухомлинський писав: «..шкільне навчання має один дуже серйозний недолік, а саме: з тієї хвилини, як дитина сіла за парту, ми класними стінами, дошкою, книгою, зошитом відгороджуємо її від того середовища, в якому відкрилось її перше джерело живої думки і живого слова, – від природи, від лісу і саду, від тихої діброви і зеленого лугу, від синього неба і вогняної квітки соняшника, від дзвінкого дзвіночка жайворонка і дзюрчання перших весняних струмочків…» . Педагог приділяв велике значення саме урокам розвитку мислення на природі.
Діти, які можуть не лише побачити те, що вони вчать, а й доторкнутися, роздивитися – набагато краще засвоюють цей матеріал. Діти дивуються, захоплюються природою, у них з’являється безліч питань – це допомагає розвивати мовлення і мислення. Під час уроків мислення на природі – мовлення дітей ставало більш емоційним, яскравішим, виразнішим, учні вчилися мислити, розмірковувати та приходити до висновків.
Немає коментарів:
Дописати коментар